Я «ЗА» та навіть «ПРОТИ»
Польський політик та представник профспілки – Лех Валенса був головою знаних страйків у польській верфі в Гданську у 1980 році. Саме ці страйки започаткували зміни і падіння комуністичного уряду та комуністичної економіки в Польщі, а також у всьому східному блоці. У 1980 році страйки закінчилися тимчасовим допуском до влади інших політичних сил (були створені вільні профспілки та відбулися перші спроби створення нових демократичних партій), але вже через рік тодішня комуністична влада ввела надзвичайний (військовий) стан. Незважаючи на це, постійні протести та наполегливість польського суспільства призвела до нової хвилі страйків і порозумінь, які із 1989 року фактично зруйнували комуністичну владу та ввели вільні і демократичні вибори. Лех Валенса незабаром став президентом, але як з’ясувалося, демократична політична система аж ніяк не була легкою і далеко не усі проблеми могла вирішити. Валенса – послідовний та харизматичний профспілковий активіст, якого дещо неоднозначно оцінювали прихильники і політичні опоненти, тому він повинен був політично лавірувати. У 1992 році він дав інтерв’ю, в якому використав знаменитий вислів, коментуючи свої поточні дії проти уряду і профспілок: Я «За» та навіть «Проти». Ця фраза назавжди увійшла у польський політичний словник. Актуальним цей вираз є і в сьогоднішній час для опису ситуації, коли наш уряд та політики хочуть щось зробити, але не до кінця, і насправді хочуть зробити щось зовсім протилежне.
Енергетична Польща та рекордне зростання імпорту енергії до Польщі (2019)
Щороку Польща споживає близько 160-170 TВт електроенергії (залежно від економічної кон’юнктури). Протягом останніх років прогнозний показник споживання злегка зростав, але також відбувається кардинальна зміна в тенденції експорт-імпорт. Тому Польща стала постійним імпортером електроенергії (і, ймовірно, що така тенденція збережеться в найближчі наступні роки, а може навіть і десятиліття).
Зміна тренду – Польща протягом тривалого періоду експортувала енергію, але в останні роки починає швидко переходити в ряди імпортерів – і цей імпорт досить швидко зростає.
У 2018 році сукупний імпорт електроенергії склав 5,7 ТВт. Найбільше Польща імпортує зі Швеції (2,7 TВт). Підключення до України дало 1,4 TВт. Така тенденція протрималася, а навіть набула більш інтенсивного зростання в 2019 році. У середу, 26 червня 2019 р., було встановлено рекорд – в один день, Польща отримала до 2,7 ГВт електричної потужності. У перші 9 місяців імпорт вже становив більше 7 TВт, що вказує на рекордні 9-10 TВт протягом року. У наступний період – така тенденція однозначно буде тільки зміцнюватися. Цьому сприяла необхідність перебудови польського виробничого сектору та акценти на європейське кліматичне регулювання. Більшість польських електростанцій є відносно старими, певна кількість блоків будуе виведена з експлуатації у наступному десятилітті, а після 2030 року, ймовірно, в шахтах закінчаться запаси бурого вугілля. Домінуюча частина енергії (80 %), яка продукується сьогодні в Польщі – це здобуток вугільної енергетики, яка додатково обтяжена постійним зростанням цін на сертифікати (поточна вартість сертифікатів EUA становить приблизно 25 Євро за тонну, утримання вугільних електростанцій в Польщі – це близько 0,8-0,9 т СО2/MВт). Незважаючи на дерогацію (значна частина безкоштовних дозволів до 2030 року) ціновий тиск на ціни за викиди CO2 є суттєвим. Окрім того, все більш реальною є загроза загального виведення з використання вугілля в найближчі наступні 20 років (з європейського energy mix). Офіційні прогнози демонструють тривожну тенденцію до зниження необхідного рівня надлишкової потужності з 2023 року, які, із наступною хвилею посилення європейського кліматичного регулювання та введення норм, можуть показати ще більше зниження.
Джерело: Прогноз покриття пікової потреби в потужності в період з 2016-2035 рр., PSE, Варшава, 2016 р.
Дивлячись на ці тенденції, можна зрозуміти, що Польща буде збільшувати імпорт електроенергії, і, ймовірно, вартість електроенергії на польському ринку буде зростати (нижче на графіку представлено тенденцію щодо цінових змін – середні ціни на польській енергетичній біржі).
Джерело: Річний звіт TGE з 2018 року, Варшава, 2019 р.
Польський імпорт енергії з України – усе, власне, на Так!
Здавалося б, існують ідеальні умови для того, щоб основи майбутньої енергетичної політики Польщі базувались на частковому імпорті енергії. Це могло б допомогти пом’якшити наслідки необхідності зміни energy-mix та будівництва нових електростанцій, а особливо привабливим був би пошук можливостей імпорту саме з України, де електроенергія досить дешева та з «нульовими викидами». Ця концепція розглядається в Польщі вже протягом десятиліття, неодноразово проводились більш, або менш інтенсивні заходи для збільшення імпорту енергії, перш за все, з метою виходу за межі «бурштинського енергетоичного острову» і відновлення лінії з’єднання 750 КВт – Жешув-Хмельницький. Теоретично, імпорт електроенергії з України до Польщі (дивлячись на поточні ціни на ринках і, особливо, на ціни на аукціонах від українських АЕС), вбачається оптимальним рішенням для обох країн, саме тому запуск з’єднання Жешув-Хмельницький має бути пріоритетним. Крім того, чималим плюсом була б можливість швидкого з’єднання української енергетичної системи з європейською системою (і, можливо, переходу на стандарти ENTSO), хоча зазначену дату – 2025 рік, ймовірно, слід оцінювати, як занадто оптимістичну (актуальний план передбачає об’єднання країн Балтії саме в 2025 році).
Польський імпорт енергії з України – чому ж це так складно!?
Однак, потрібно розглянути всі проблеми – формально-юридичні, економічні, стратегічні та технічні. Велика кількість дешевої української електроенергії – це звичайно, цікавий варіант, але водночас становить загрозу для бізнесу (зниження цін та прибутковості польських підприємств). Запорукою будь-яких спільних інтересів є повна прозорість (транспарентність) ринків. Українська сторона повинна розуміти, що це неможливо, або дуже малоймовірне (для продажів на польських ринках), щоб відбулося підписання контрактів між компаніями (обраними не відкрито), а також контрактів, які не будуть повністю прозорими. Тому дуже важливо, щоб український ринок електроенергії був повністю розвинений, щоб можна було легко визначати референтну ринкову ціну і, щоб всі учасники ринку (!) мали рівний доступ до енергії, призначеної на експорт. На сьогоднішній день важко сказати, що всі ці умови повністю виконані. Енергія «на експорт» також повинна пропонуватися в гнучкий спосіб (польський ринок буде мати величезний попит, але лише на енергію, що подається у порядку гнучких годин, контракти типу BASE з постійною силою, звичайно, будуть несхвальні, хоча б вбачаючи негативний вплив на доходи великих польських концернів). Ще одне питання – це стратегічна співпраця (енергетична і паливна) Польщі та України (я раніше писав про це … ТУТ). Польща шукає комплексне рішення і фокусується на ідеї газової безпеки (в тому числі збільшенні пропускної здатності газопроводів Польща – Україна). Україна дивиться в першу чергу на електроенергію та зосереджується на міждержавній лінії електропередачі Жешув-Хмельницький. Саме поєднання (спільних) інтересів є оптимальним!
Що ж буде далі…
Рік 2020 продемонструє нам спочатку зміни на ринку газу. Польща відмовляється від продовження так званого Ямальського контракту та довгострокових поставок з Росії. Україна знаходиться в стадії переговорів з Росією щодо майбутнього транзитного контракту. Після ринку газу, наступні кроки торкнуться ринку електричної енергії та буде оголошено рішення щодо з’єднання України з системою західної Європи. Все може спрацювати як, у разі «ТАК», але це буде дуже складно, оскільки ринок має бути прозорим і розвиненим, так і в разі «НІ», при ізоляції та згуртованості на власних інтересах у прагненнях щодо закритості ринків і переваги для обраних постачальників. Отже, все може як відбутися, так і не відбутися. Вибір не може за нас зробити ніхто інший, він за кожним із нас!