Україна поки що не входить до переліку країн-членів Європейського Союзу (хоча сподіваюсь, що це здійсниться найближчим часом), але все ж таки, варто уважно спостерігати за напрямком нових змін, які відбуваються в ЄС, особливо такими, що матимуть вплив у майбутньому на світові економіки (і, звичайно ж, енергетику).

Нещодавно єврокомісія опублікувала нову програму Fit for 55 . Цей документ демонструє європейський шлях змін у напрямку кліматичного нейтралітету і містить заклик до скорочення викидів CO2 до 2030 року не менше ніж на 55%. Цього разу це не лише  результат кропіткої праці бюрократичних комісій, а насправді чітко сформульоване бачення і концепція нового світу та нового способу життя. З одного боку існує подібність до попередніх програм та концепцій, проте не залишається непоміченою гарна маркетингова назва „Fit for 55” з якої очевидно, що передбачено шлях до досягнення європейських цілей, який містить в собі зниження викидів CO2 (55% в 2030 р.), а згодом зведення такого показника до нуля  (досягнення абсолютної нейтральності – нуль CO2 в 2050 р.), а також нагадує попередні програми такі, як: „20-20-20”, „зимовий пакет” або ж „Green Deal”. Звичайно ж, все це складається з величезної кількості сторінок бюрократично-юридичного тексту (зараз майже 4000), які  абсолютно незрозумілі  не лише для більшості суспільства, але також і для більшості експертів і, звичайно, для політиків. Однак не варто про це турбуватися, тому що те, що в середині документу є менш важливим, ніж бачення представлене в блискучих назвах та слайдах (конкретні умови та цифри, безумовно як і раніше, будуть змінюватися швидко в залежності від ситуації).

Однак на сьогодні все виглядає трохи інше, і насправді „Fit for 55” – це цілісна концепція економічних і соціальних змін всієї Європи та відчайдушна спроба тримати під контролем нинішній соціальний порядок, де приблизно від десятиліття з’являються велике напруження у суспільстві, економічні проблеми, друк порожніх грошей та, й взагалі крах усіх класичних теорій розвитку економіки. Раніше були також подібні випадки, а вирішувалися вони, як правило, за допомогою війни або революції. Сьогодні ж „Fit for 55” повинен показати нам шлях що робити з прогресуючою перенаселеністю (населення Землі збільшилося вдвічі протягом мого життя), з грабунком природних ресурсів та все більш очевидними і серйозними кліматичними змінами. Кожен з нас підсвідомо бачить ці проблеми і головна лінія захисту клімату (а насправді майбутнього нашого світу) соціально дуже сильна – тому що вже важко бути проти.

Якщо конкретніше, Європа має на меті збереження конкурентоспроможності в мінливому світі, незалежності від вартості імпорту палива та створення власної конкурентної переваги (нові технології) – і звичайно, все це – з всеосяжною місією з порятунку світу. Як завжди, в критичні моменти для людства, випадково багаті будуть ще багатшими, а бідні і середньозаможні понесуть всі витрати, і це все повинно бути реалізоване шляхом мінімізації соціальної напруження. Лавина змін, викликана спочатку прагненням скоротити викиди CO2 (задля порятунку клімату), насправді розпочала гігантську промислову революцію,в деякому роді аналогічну змінам, які відбувались в Англії у XVIII ст., коли у всьому світі її заводи та машини раптово почали домінувати над мануфактурами і ручним виробництвом. Сьогодні ми бачимо подібну ситуацію – нові технології, які орієнтуються на „нульову емісію” – це теж автоматизація та обмеження людської праці (і так само існує надлишок робочих рук), виключення можливості застосування низьких витрат виробництва та „бюджетної економіки”, перевага великих концернів з концентрацією капіталу і технологій, а також переміщення центру уваги на „гонку технологій”, чого власне прагнуть найбільш розвинені держави.

На цей раз (як це не парадоксально) величезні зусилля суспільств (і витрати простих людей) виправдовуються зміною клімату та необхідністю врятувати світ. Кліматичні зміни видно неозброєним оком, тому їх важко оскаржити (і, завдяки цьому, ми робимо спробу радикальної зміни звичок суспільства), змінити споживацький шлях та постійне зростання користування з природних ресурсів, скерувавши у напрямку природного самообмеження, екології, замкнутої економіки та заощадження. Те, що почалося в енергетиці, а також концепція заміни виробництва з викопного палива на відновлювані джерела енергії, тепер поширюється як хвиля в усіх інших галузях. Люди повинні відмовитися від дорогого власного транспорту (ворогом будуть класичні автомобілі) на користь громадського транспорту або велосипедів (звичайно, виключенням є електричні автомобілі для обраних). Зменшуватиметься доступність житлової площі (буде все більш екологічна), окрім цього, значно подорожчає вода, вивіз сміття і всі інші види діяльності, що впливають на навколишнє середовище. Натомість ми отримаємо ще більш досконалі електронні гаджети і футуристичні технології, але, звичайно, як і в будь-якому випадку війни і революції – це нова quasi-революція має своїх переможців – на сьогоднішній день це найбагатші та технологічно сильні країни. Куди гірше виглядає ситуація для середньорозвинених країн, як наприклад Польща і Україна, де перестають враховуватися низькі витрати на робочу силу, а промисловість базується на виробництві менш передових продуктів (тут найкращим прикладом є двигуни внутрішнього згоряння та „стара автомобільна промисловість”). У інших справи виглядають ще гірше, і в цій головоломці наступні держави є лише отримувачем технологій або місцем розміщення абсолютно „брудної промисловості”. Винятком є лише такі гіганти, як Китай, який має власну ідею майбутнього розвитку.

Таким чином, дивлячись на сам документ „Fit for 55” можна зрозуміти, що він не є несподіванкою, а також не приносить нічого нового, що не було передбачено раніше. В енергетиці „Fit for 55” повторює попередню визначення „Зеленої угоди” і регулювання, які обмежують викиди CO2 , припускаючи подальшу реформу системи ETS (торгівля викидами) та  розширення на інші, крім енергетичних секторів, але також побічно можна очікувати дозволу на чергове швидке зростання цін на викиди CO2. Варто пригадати, що сьогодні 1 тонна CO2 в ЄС коштує вже більше 50 євро (!)  Підвищення цілей, що мають бути досягнені у галузі відновлюваної енергетики (вже 40% у 2030р.), подальші високі показники енергоефективності (сьогодні вже 36% і акцент на скороченні споживання енергії), усунення газу з енергетики (ліквідація вугілля відбулася раніше) та холодне ставлення до ядерної енергетики. Газ не усувається в буквальному сенсі, але актуальні записи в „Fit for 55” чомусь нагадують мені про те, як трактувалося вугілля близько 10 років тому – коли нам здавалося, що деякі „хвіртки”в записах ЄС залишають відкритим шлях для нього. Тепер також є передбачення, що сьогоднішні „хвіртки” для газу мабуть невдовзі закриються. Можливий і такий варіант, що сам газ буде розглядатися ЄС „тимчасово” – але зовсім інакше, ніж ми це розуміємо.

Довгостроковий стратегічний план ЄС передбачає водневу економіку і, можливо, газ слід розглядати паралельно з воднем – наприклад, як його джерело (хоча б емісійне), до моменту, поки не будуть реалізовані чисті технології електролізерів. Подібне, відносно нейтральне (але прохолодніше) відношення „Fit4 55” до ядерної енергетики показує, що на сьогоднішній день – це не найкраща з  існуючих технологій і, звісно, це навряд чи сприятиме фінансуванню та інвестиціям. Також варто подивитися на абсолютні цифри – трохи більше, ніж 10 років тому, у широко відомій європейській програмі „20-20-20” були визначені цілі щодо скорочення викидів CO2, частки ВДЕ і енергоефективності – все це на рівні 20%. Зараз це вже відповідно  – 55%, 40% і 36%. Як бачимо, Європа досить швидко змінюється.

Те, що я вважаю новим – це радикальне поширення кліматичної політики на інші сектори. У документі фігурують як галузь будівництва (а також масштабні програми модернізації будівель, у тому числі муніципальних), так і транспортна. У будівництві (через показники енергоефективності) виникає вимога модернізації щонайменше 3% житлових об’єктів на рік і загалом Європа повинна скоротити споживання енергії на 1,5% на рік. Також почнуть поступово долучать і судноплавство до ETS (системи торгівлі викидами) та будуть враховувати витрати на викиди CO2 в комплекті з системою розподілу палива для автомобільного транспорту і будівель, а головним показником майбутнього є запис про кінець продажів автомобілів з класичним приводом вже в 2035 році (скорочення на 55% викидів CO2 від нових бензинових автомобілів до 2030 року), а закінчення їхньої ери – ще через п’ять років). Таким чином, Європа повністю переходить на електромобілі (можливо і водневі), тому більше це вже не будуть гібридні авто, а лише автомобілі з нульовим рівнем викидів. Природньо це призведе до ще більшого розширення зон „без вихлопних газів” та до завершення епохи автомобільної промисловості (дизельні, бензинові двигуни і всі СТО, а також дистрибуція палива). Ці 15 років неймовірно швидкоплинні показують, що зміни відбудуться революційні та безжальні.

Всі зміни, природно пов’язані з витратами. Все буде чисто та екологічно, але і відповідно дорожче. „Fit for 55” містить в собі записи про додаткове оподаткування палива, про вартість житла і транспорту, електроенергія природньо дорожчає на фоні лавиноподібно зростаючих цін на CO2. Заможним людям легше думати про додаткові панелі на даху та власні сховища енергії, про ще один електричний автомобіль або нові гаджети енергетичної модернізації. Менш заможному населенню все, що залишається – це пересісти на велосипед та платити великі рахунки. Економіки слабких держав (як економічно, так і технологічно), звичайно, не будуть відчувати все цю нейтральність, тому що відбудеться становлення нових високотехнологічних галузей, звичайно ж, будуть призупиняти діяльність ті, які існують сьогодні (в основному в цих же ж державах). Витрати на трансформацію будуть величезні – звичайно, у документі „Fit for 55” це визначено і говориться про необхідність солідарності, потенційно збільшуючи допомогу через спеціально створений Громадський Фонд по боротьбі зі зміною клімату (звичайно, фінансується за рахунок цих нових емісійних повноважень у транспорті та будівлях) та додаючи чергові елементи, які збільшують Фонд інновацій та модернізацій (вони також фінансуються за рахунок вартості дозволу на викиди в атмосферу – так, як ніби ми самі і платимо) і новий елемент, так званий CBAM (Carbon Borden Adjustment Mechanism). CBAM намагається прирівняти вартість виробництва в ЄС до країн за його межами – це свого роду „вуглецевий податок” („carbon tax”) – додаткова плата за викиди CO2 без зборів ЄС. Насправді вже давно постульований CBAM є свого роду прикордонним параподатком, що перешкоджає переміщенню частини виробництва за межі Євросоюзу (а значить, вирівнюванню конкуренції, наприклад, для Польщі). На даний момент CBAM згадує лише про енергію, цемент, добрива, сталь і залізо (так, наприклад, виключає можливість зручного імпорту „брудної” енергії з вугільних електростанцій з-за меж ЄС). Україна повинна дуже ретельно дивитися на майбутні правила, що збільшують мита на власну промисловість, наприклад, на експорт сталі в ЄС. На даний момент ми не говоримо про „масові” продукти, хоча через деякий час, ключові товари також будуть змушені мати „наклейку CO2” і, таким чином буде накладено прикордонний податок ЄС, для таких , що не були вироблені і у європейській емісійній системі (я вже бачу майбутню боротьбу лобістів щодо того, які ще товари підлягатимуть CBAM і в якому обсязі).

І в Польщі, і, звичайно, в Україні досі ще повністю не сприймається це бачення і те, які проблеми містяться за ним. Тим часом, „Fit for 55” це дійсно ключова зміна, яка може змінити наше (як для Польщі, так і України) місце у світовій економіці, ймовірно, назад, якщо ми не будемо читати і розуміти, вести переговори і взагалі не помічати, що відбувається. Технологічна революція – це факт, і ми цього не змінимо, поїзд з новими технологіями уже вирушив, ми все ще обговорюємо вугілля, коли епоха газу вмирає. Більшість записів „Fit for 55” – це, очевидно, чергові витрати та проблеми, а також і те, що вже торкнулося енергетичної галузі (польської) та помітно в інших галузях економіки (саме транспорт – цікаво, як він буде готуватися до повної електрифікації, наприклад, великі водневі вантажівки за 15 років і, що залишиться від колишнього автомобільної промисловості та невеликих ремонтних станцій). Як би ми не нарікали  на польську і українську економіку, нас чекає завзята та довга боротьба у стилі „кров, піт і сльози”, якщо тільки ми не зможемо знайти свої нові технологічні ніші. Виникають, звичайно, шанси, як наприклад постпандемічна необхідність скорочення ланцюга поставок (і, отже, нові фабрики, але лише у випадку, наявності доступної і дешевої зеленої  енергії), нові технології модернізації будівель або чергова хвиля розвитку діджиталізації та роботизації (що має бути актуальним для наших інженерів в обох країнах). Ми стоїмо перед історичною проблемою, коли  вже не буде цінуватися низька вартість роботи з носіння мішків та закручування гвинтів на заводі, а лише хороша освіта, гарне законодавче регулювання та наполеглива робота всіх політичних сил задля розвитку держави матиме цінність. Насьогодні все дещо ортогонально нинішнім соціальним очікуванням –  просте життя із субсидіями, послідовними хвилями пільг і вільними грошима, можливо, навіть із гарантованим доходом, життя в кредит і без проблем, і, можливо, участь у політичних дискусіях про все, але лише не про економіку. Однак „Fit for 55” – це не лише найбільший виклик для Польщі та України з часів завершення комунізму, а також і наш вибір того, чи придатні наші территорії у кордонах Європи та її програми Fit.